Неадекватність та скотство вбереже від коронавірусу?

Зараз дуже складно зрозуміти і адекватно розсудити ситуацію, яка склалася в Нових Санжарах. У кожного своя правда. Складно залишатися згуртованою нацією, коли питання стосується не обговорення та засудження влади («зради»), а може становити загрозу безпосередньо для тебе, твоєї сім'ї і твого здоров'я.

Серед мільйонів суджень, які щомиті з'являються в мережі, я беззаперечно погоджуся з думкою засновника освітньої платформи Prometheus Іван Примаченко, який вважає, що ситуація у Нових Санжарах яскраво демонструє кризу освіти в Україні.

Дійсно, кожен з нас (я про адекватних українців) занепокоєний тим, щоб 2019-nCoV, не приблудив в Україну. Це нормально. Хвилюватись за своє життя та здоров’я – один з основних інстинктів. Проте, не варто забувати, в якому столітті ми живемо і використовувати мережу Інтернет не для сіяння паніки та дебільних провокацій, але й для пошуку інформації, щоб скласти власну думку з того, чи іншого питання. От, наприклад, ще наприкінці січня ексочільниця МОЗ Уляна Супрун писала, що штами коронавірусу мають ліпідну оболонку, яка на руйнується за 2-4 доби, через це вірус стає нездатним інфікувати людину. Також, у відкритих джерелах можна знайти коментарі та статті на цю тему від провідних українських лікарів-вірусологів, які розвінчують міфи, які викликають масову істерію серед населення.

Наразі значно більшу загрозу для українців становить звичний вірус грипу. Наприклад, минулого сезону (2018-2019 роки) в Україні на грип захворіло 5,4 мільйона осіб. І ще, панове, а ви в курсі скільки людей з відкритою формою туберкульозу на вулицях? А як часто в манікюрних салонах можна заразитися гепатитом? А знаєте, які статистично шанси не доїхати до місця призначення, сівши в авто?

Я не засуджую новосанжарівців… Мені просто соромно. Соромно за нашу націю. Згуртованими треба бути не вибірково. Не можна бути сьогодні українцем, а завтра «везіть їх подалі. Краще в ліс кудись».

І на противагу нашого «в ліс» - Франція також евакуювала своїх громадян з Уханя: їх привезли в одне з французьких міст (зверніть увагу, не ліс), реакція у мешканців цього міста була одна - вони зраділи, що французи, які опинилися в складній ситуації на чужині, нарешті вдома і матимуть відповідний нагляд «в рідних стінах». Чи Казахстан? Коли наш літак з Уханя сів на дозаправку в Алма-Ати й висадив казахстанського громадянина, не було жодних протестів і блокувань. Громада Казахстану дякувала й раділа, що їх співвітчизник нарешті вдома.

І тепер глобальніше питання: А чому узагалі інші країни мають висловлювати бодай глибоке занепокоєння та стурбованість нашим трагедіям, якщо ми самі дозволяємо собі так своїх людей зустрічати?

Продовжуючи переглядати Цікаві новини (UAZMI), ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся на використання файлів cookie